«Історично приватний сектор оренди в Україні був незначним. За даними Держстату, до повномасштабного вторгнення частка орендарів складала близько 4%. Через війну, руйнування житла та вимушене переміщення все більше людей змушені шукати житло в оренду — тож попит і виклики зросли», — пояснює Анастасія Боброва.
Ринок оренди житла досі залишається малодослідженим, нерегульованим і в значній мірі базується на неформальних домовленостях між орендодавцем та орендарем. Відсутність стандартів щодо якості житла та його вартості призвела до ситуації, коли на заході країни ціни на оренду різко зросли на початку повномасштабної війни й досі залишаються високими.
«Тому ми вирішили запустити комунікаційні кампанії у трьох містах, де зросла потреба в оренді житла — Львові, Івано-Франківську та Чернівцях. Їхня мета — підвищити обізнаність людей про права та обов’язки у сфері оренди. Особливо ми наголошували на важливості прозорих, справедливих і недискримінаційних умов, зокрема — без упереджень за гендерною ознакою. Головне — донести важливу інформацію до орендарів, орендодавців і вразливих груп населення про їхні можливості й правила, які діють у сфері оренди житла в контексті євроінтеграції», — розповідає Анастасія Боброва.
Ключовим інструментом донесення цієї інформації став “Юридичний порадник з оренди житла”. Він дає відповіді на 52 запитання, пов’язані з орендою житла — що обов’язково має бути в договорі, в яких випадках вас можуть виселити, чи має право власник приходити без попередження, що варто з’ясувати перед тим, як здати житло в оренду, і багато іншого.
«Через низький рівень регулювання у сфері оренди досі побутують різні міфи. Наприклад, що договір обов’язково має бути завірений нотаріально — а це не так. Договір оренди достатньо підписати обом сторонам і він уже буде чинним. З цим документом можна звертатися до суду у разі порушень, — каже Анастасія Боброва. — Також у секторі приватної оренди зустрічаються дискримінаційні практики. Вони можуть бути пов’язані, наприклад, з наявністю дітей. Відповідно для жінок, які виховують дітей самостійно, може бути значно складніше знайти житло. Тому підвищення захищеності оренди житла також впливатиме на підвищення житлової захищеності жінок. Так само буває складно знайти житло внутрішньо переміщеним людям. Запитують про прописку чи дізнаються, що людина має статус ВПО, — відмовляються здавати житло. Це існувало і до 2022 року, але з повномасштабним вторгенням через зростання сектору це загострилось”
Інформацію поширювали через соціальну мережу Facebook, зовнішню рекламу у громадському транспорті, публікації в онлайн-медіа та на сайті Cedos, включаючи презентацію та блог про оренду житла. Загальне охоплення трьох кампаній — майже 3 мільйони.
У багатьох країнах на противагу приватному сектору оренди функціонує соціально доступне житло, де орендодавцями виступають муніципалітети або приватні компанії-надавачі соцжитла. Це балансує ринок. Україна вже взяла на себе зобов’язання зі створення соціального орендного житла. Наразі триває реформа житлової сфери, яка має привести до появи муніципальної оренди. Наслідуючи кращі європейські практики у нас повинен з’явитися сектор не приватної, а радше муніципальної оренди, який також допоможе врегулювати сектор комерційної оренди”, — каже Анастасія Боброва.
У 2024 році в Україні також з’явилася Спілка орендарів та орендарок житла. Її представники звертались до Cedos із проханням використовувати «Юридичний порадник із оренди житла» у своїй роботі.
“Після проведених комунікаційних кампаній все більше організацій почали ним користуватись. Порадник активно підхоплюють і використовують у нових проєктах. Це напряму відгукується”, — підсумовує директорка незалежного аналітичного центру Сedos Анастасія Боброва.
Ринок оренди житла в Україні розширився, але залишається слабо регульованим і вразливим для дискримінаційних практик. Ініціативи Cedos допомагають інформувати громадян про їхні права, підвищуючи юридичну та соціальну захищеність, зокрема для жінок і ВПО. Це важливий крок у напрямку прозорого, справедливого та європейського підходу до оренди житла.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Мережа гендерних аналітичних центрів: посилення спроможності задля розробки передових політик, оцінки впливу, стратегічної адвокації та сфокусованих комунікацій щодо політик», що виконується Українським Жіночим Фондом за підтримки Європейського Союзу. Відповідальність за зміст матеріалу несе УЖФ.