Виробництвом одягу Олена Гусєва зі Львова займається понад двадцять років. Спочатку це було невелике ательє, у якому шили одяг на замовлення. Поступово ательє переросло у власний бренд з виготовлення одягу для fashion індустрії. Цьому сприяла і освіта – Олена за спеціальністю дизайнерка-модельєрка, тож до розвитку власної справи завжди підходила ґрунтовно.
«До війни це був fashion дизайн, 80% моїх виробів їхали за кордон. До повномасштабної війни я займалася промисловим дизайном – у своїй дизайнерській студії виготовляла малі партії одягу – від розробки макету, лекала до пошиття і доставки готових виробів замовникам. Ми шили сукні з евкаліптового листя, конопель, льону. У 2022 році fashion замовлення зупинилися – європейці та америнканці перестали працювати з Україною, адже логістика значно ускладнилася», – згадує Олена про бізнес до 2022 року.
Але війна не зупинила підприємницю – вона просто переорієнтувалася на нові потреби. Спочатку шила підсумки, основу з тканини для бронежилетів, згодом додалися тактичні костюми для військовослужбовців. Зараз у тактичні костюми одягають жінок – це особливість її бренду «MILIGUS». Лінійку жіночого одягу постійно розвивають та вдосконаплюють.
«Вже понад три роки ми одягаємо жінок у тактичні костюми. Це невелика ніша в Україні, але дуже затребувана і цікава для нас. З жінками мало хто працює, але нам це цікаво. До речі, ми все одно шиємо модний одяг, просто в час війни це тактичний fashion. Увесь час ми працювали з тканиною, але у мене була ідея працювати з трикотажем. Щоб розширити свій асортимент та вийти на ринок, стати більш конкурентоспроможними, потрібне було обладнання – спеціальні швейні машини, на яких можна шити трикотажні вироби. Придбати їх допоміг грант», – говорить підприємниця.
Олена взяла участь у конкурсі грантів від УЖФ для розширення бізнесу та створення робочих місць для жінок у Хмельницькій та Львівській областях
у рамках проєкту «Жінки, мир, безпека: діємо разом» за підтримки уряду Великої Британії. Придбала швейну машину та закупила трикотаж.
На виробництві вже розробили макети і незабаром планують шити натільну трикотажну білизну для жінок та чоловіків. Також у планах – створення одягу, де буде поєднання трикотажу і тканини.
За умовами гранту Олена працевлаштувала трьох людей. До її 12 працівниць долучилися троє жінок – ветеранка, переселенка та дружина військового.
«Знайти працівників зараз складно, з одного боку – багато вакансій, з іншого – у людей є вимоги, побажання до роботи. Тут потрібно, щоб усі пазли склалися. Одна з жінок, яка прийшла до мене на виробництво, має інвалідність, вона ветеранка. У мене був певний страх, як люди після фронту повертаються до цивільного життя, роботи, але я дуже задоволена нею як працівницею. Зараз облаштовую її робоче місце, аби було комфортно працювати», – каже Олена.
На місяць на виробництві шиють 2-3 тисячі тактичних костюмів та до 6 тисяч футболок. Їх виготовляють на замовлення магазинів, які продають одяг для військових. Також працюють з підрозділами територіальної оброни, які шукають благодійників, щоб закупити одяг для свого підрозділу. Це якісний одяг економсегменту, який дешевший за європейське виробництво. Нещодавно підписали контракт з американським замовником, який хоче підтримувати малий бізнес в Україні.
«Малий бізнес постійно потребує грошей, тому зацікавлений у грантах. Але грант – це можливість, далі треба розвивати свою справу, щоб бути більш успішними. Я бачу, що у нас є можливості для росту. Наступного року ми хочемо розвивати франшизу», – ділиться планами Олена.
Підприємниці цікавий ринок Європи. Наприклад, її одяг представлений у Польщі, був досвід експорту до Фінляндії. Інтерес до одягу мають країни Балтії, Польщі та Скандинавії.