Проєкт став не просто психологічною, юридичною, соціальною та емоційною підтримкою жінок волонтерок з багаторічним досвідом, а й платформою для обміну досвідом, налагодження співпраці між учасницями, сприяння їхньому професійному розвитку, адаптацією у суспільство. Бо підтримка – це не тільки про знання. Це про людяність і готовність бути поруч.
Цей проєкт — не просто навчання чи психологічне розвантаження. Організатори створили екосистему взаємної підтримки та турботи, що дала учасницям можливість здобути нові знання, ресурси та партнерства для реалізації важливих ініціатив. Це потужний імпульс для жінок, які прагнуть змін у своєму житті та громаді.
Серед учасниць заходу – Ірина Болткова, начальниця Міловської селищної військової адміністрації, яка поділилася досвідом управління в умовах воєнного стану та наголосила на важливості підтримки жінок-волонтерок, їхньої стійкості та ролі у відновленні громад. Її участь стала прикладом того, наскільки вагомим є залучення представників органів місцевого самоврядування до подібних ініціатив, адже саме взаємодія влади та громадськості є запорукою розвитку, довіри та спільної сили.
Це приклад взаємодії органів місцевого самоврядування з волонтерським середовищем та громадськими організаціями, яка є ключовим фактором для ефективного вирішення існуючих проблем та розвитку громад, об’єднання ресурсів, знань та досвіду, сприяючи більш широкій участі громадян у житті громади та підвищенню довіри до влади, спільна допомога внутрішньо переміщеним особам, військовослужбовцям, членам їхніх родин та ветеранам.
Альбіна – одна з багатьох учасниць проєкту, директорка школи у прифронтовому містечку на Сумщині. Вона прийшла на проєкт із внутрішнім запитом: не просто поділитися досвідом, а побачити, як живуть і працюють ті, хто роками тримають тил.
«Жінки-волонтерки — це окрема сила. Вони не завжди на передовій, але завжди поруч. І часто — без права на слабкість. Ми говорили про втому, про стійкість, про те, як важливо мати простір, де тебе не оцінюють, а підтримують. Я ділилася досвідом, як керувати в умовах війни, як ухвалювати рішення, коли кожне — про безпеку, про життя. Але головне — я слухала і вчилася. Цей проєкт став для мене не просто зустріччю. Це було нагадування: влада має бути поруч. Не зверху, не збоку а в діалозі. Бо коли ми об’єднуємося — волонтерки, громади, організації, адміністрації — народжується довіра, а з нею і сила змін. Я бачила, як жінки відроджуються: як з попелу досвіду, болю та виснаження проростає нове. І я точно знаю, такі ініціативи треба підтримувати. Бо вони не просто лікують, вони запускають рух. І цей рух — про життя», – поділилася Альбіна.
Під час групових зустрічей жінки не лише говорили про наболіле, а й занурилися у світ творчості – створювали мандали, малювали, ліпили. Ці прості арттерапевтичні практики допомогли учасницям групових зустрічей та індивідуального консультування з психологинями проєкту отримати емоційне полегшення, навички саморегуляції, покращене усвідомлення власних потреб і ресурсів, а також зміцнення внутрішньої стійкості. Завдяки безпечному простору для відкритого спілкування жінки змогли проговорити складні переживання, знизити рівень тривоги, відновити мотивацію до дії та сформувати запит на подальший розвиток. Учасниці також відзначили зростання довіри до себе та інших, покращення комунікації в команді, а також відчуття приналежності до спільноти, що підтримує.