Понад 130 учасниць із різних регіонів зібралися, аби показати свою солідарність у діях із рухом та потужно заявити про голоси українських жінок! Ми ділилися досвідом, говорили про виклики та рішення і надихали одна одну!
Форум став простором для чесної розмови про те, як змінюється світовий порядок денний у сфері гендерної рівності, з якими викликами стикається український феміністичний рух під час повномасштабної війни та як посилити українські голоси на міжнародному рівні.
Відкриваючи Форум, Наталія Карбовська, директорка зі стратегічного розвитку Українського Жіночого Фонду, наголосила, що в умовах стрімких глобальних змін український феміністичний рух має залишатися частиною міжнародних процесів і впливати на формування світового порядку денного. І хоча війна зменшила можливості участі українських активісток брати участь у подіях за кордоном та залучати міжнародних експерток до подій в Україні, одним із ключових завдань руху є посилення присутності та голосу українських жінок у глобальних дискусіях.
Під час першої панельної дискусії “Глобальні виклики для прав жінок і гендерної рівності: українська перспектива” учасниці говорили про глобальний наступ на права жінок, трансформацію міжнародної політики та зміну пріоритетів світового феміністичного порядку денного. Дискутували, як ці процеси впливають на український жіночий рух, його видимість, доступ до ресурсів та міжнародної підтримки. Окрему увагу приділили тому, як теми України звучать на міжнародних майданчиках, зокрема під час конференцій Комісії ООН зі становища жінок (CSW-2026) у Нью-Йорку та Women Deliver.
Наталка Цмоць, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні, підкреслила важливість забезпечення гендерної рівності та жіночого лідерства для Канади. Зокрема, Уряд Канади розширив глобальну програму “Голос жінок і лідерство” до 2028 року. “Фемінізм — це про права людини, це про світ, у якому кожна і кожен мають рівний доступ до ресурсів, послуг і можливостей. Фемінізм не існує в ізоляції. Він існує через зв’язки між людьми, організаціями та спільнотами. Саме ці зв’язки допомагають посилювати лідерство жінок і забезпечувати, щоб їхні голоси були почуті там, де приймаються рішення. Саме тому уряд Канади розширює програму, яка просуває гендерну рівність та права людини”, —- зауважила Наталка Цмоць.
Катерина Левченко, Урядова уповноважена з питань гендерної політики, говорила про місце та досвід українського фемруху на світовій арені. “Світ став настільки взаємопов’язаним, що порушення прав людини в одній країні неминуче відгукується в іншій. Саме тому боротьба за права жінок не має кордонів, а солідарність між жіночими рухами сьогодні потрібна як ніколи. Україна вперше приїхала на Комісію ООН зі становища жінок у 2015 році. Відтоді ми пройшли великий шлях і сьогодні активно використовуємо цю платформу для адвокації українських пріоритетів. Тому наше завдання сьогодні — не лише просити підтримки, а й ділитися власним досвідом”, —- зауважила пані Катерина.
Під час другої дискусії “Євроінтеграція: чарівна пігулка для прав жінок в Україні?” обговорили, які можливості та виклики відкриває для України процес вступу до ЄС у сфері гендерної рівності. Зокрема, проаналізували нову Стратегію гендерної рівності ЄС на 2026–2030 роки, досвід та роль жіночих рухів у просуванні змін на європейському рівні. Окрему увагу приділили тому, як українське законодавство адаптується до стандартів ЄС, які перепони виникають на цьому шляху та як громадянське суспільство може сприяти тому, щоб євроінтеграційні реформи стали реальним інструментом для посилення прав жінок і досягнення гендерної рівності в Україні. Серед дієвих інструментів —- Індекс гендерної рівності.
Третя панельна дискусія була присвячена пріоритетам української дипломатії за права жінок. Учасниці дискутували про міжнародну адвокацію тем визволення полонених жінок, підтримку постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, та питання репарацій.
Однією з ключових частин Форуму став воркшоп із напрацювання Декларації феміністичного руху України на міжнародній арені. Учасниці спільно визначали адвокаційні пріоритети та принципи співпраці, які допоможуть посилити координацію українського феміністичного руху та його представлення у міжнародних феміністичних спільнотах і просторах прийняття рішень.
Вже 25 червня УЖФ представить цю Декларацію на Конференції з відновлення України (URC-2026) у Гданську, щоб потужніше заявити про Україну, її потреби і готовність ділитися досвідом.
Завершальна панель “Як посилити жіночі голоси у відновленні?” була присвячена гендерному мейнстримінгу у відновленні України, ролі жіночих організацій у громадах та участі феміністичної спільноти у міжнародних дискусіях з відновлення. Олеся Бондар, директорка Українського Жіночого Фонду, наголосила, що український жіночий рух має експертність та можливість впливати на прийняття рішень. Саме це можна використовувати для посилення співпраці між державою та громадянським суспільством, а також для формування політик відновлення.
Упродовж усього Форуму звучала спільна думка: український феміністичний рух сьогодні є не лише частиною глобальної боротьби за рівність, а й важливим голосом у дискусіях про демократію, безпеку, права людини та майбутнє відновлення України.
Дякуємо всім спікеркам та спікерам за відкритість і готовність ділитися досвідом. Дякуємо учасницям — за залученість і просування українського фемруху!
Форум відбувся в межах проєкту “Голос жінок і лідерство: нова сила”, що впроваджується Українським Жіночим Фондом за підтримки Уряду Канади.
