Ожерельне: від дитячого майданчика – до простору комунікації в громаді
У селі Ожерельному всього двісті вісімдесят мешканок і мешканців – і ані робочого місця, клубу, школи чи медпункту. За тридцять років Незалежності в Ожерельному не відбулося жодного заходу, туди не приїздили соціальні служби. До літа 2021 року не було навіть дитячого майданчика, лавки чи навісу, під яким селяни могли б зібратися.
Рушіями змін в Ожерельному стали матері: у п’ятьох жінок гуртом одинадцятеро малих дітей і двоє онуків. Вони мріяли, щоб сини, доньки й онучата зростали не на пустирях і в чагарниках, а на ігровому майданчику. Український Жіночий Фонд познайомив їх із методикою мобілізації громад задля розширення можливостей. За лічені місяці група самодопомоги оживила Ожерельне і зрозуміла, що простір для спілкування потрібен не лише дітям.
«Ми їздили до агрофірм, які орендують у громади землі. Ми говорили зі старостами сусідніх сіл, із депутатами, шукали грантову підтримку. Ми пропонували допомогти нам на місці колишньої ферми облаштувати простір для зустрічей і заходів», – розповіла одна з лідерок ГСД Ожерельного Лілія Войновська. Жінки пояснювали, чому для них це важливо, як вони хочуть змінити село. Більшість їхніх співрозмовників не лише відгукнулись, а й перевиконали свої обіцянки. Усі причетні приїхали на початку вересня до Ожерельного на урочисте відкриття вже цілого комунікаційного майданчика з критим павільйоном, освітленням, вбиральнею, ландшафтним дизайном, ігровою зоною.
У просторі відбулися спортивні і творчі заходи, зустрічі з дільничним поліцейським і працівниками соціальної служби. 
Селяни з інвалідністю вперше дізналися, де можна безкоштовно отримати в користування інвалідний візок; як вберегтися від небезпечної поведінки односельця із залежностями. Жінки записали «гарячі» телефонні номери, на які можна і варто звертатися під час загрози домашнього насильства.
Усі важливі, усі можуть бути корисними.
Інженерне: мобілізація почалася в кабінеті соціальної працівниці
У селі Інженерному соцпрацівниця Наталія Демчик прагнула надавати якісні соціальні послуги односельцям. Однак самого бажання, кабінету зі столом, стільцем і допотопним комп’ютером було мало. «В таких умовах не можливо було добре консультувати, проводити навчання, готувати інформаційні матеріали», – розповідає Наталія Демчик. Вона стала лідеркою групи самодопомоги в Інженерному, і завдяки цьому переобладнала кабінет соцпрацівниці, зробила його осередком громадської активності та згуртування: «Тепер у нас є дитячий куточок, і це відкрило двері мого кабінету для матусь. Простір став затишним, у ньому з’явився ноутбук і принтер. Я тепер проводжу індивідуальні психологічні консультації та групові заняття. І вже бачу результат: жінки стали відкритішими до питань домашнього насильства: менше соромляться звертатися, знають, що таке заборонний припис і куди телефонувати в разі небезпеки». На новеньких інформаційних стендах і стелажах тепер завжди є актуальна інформація про те, які існують соціальні послуги та де їх отримати, контакти гарячих ліній, дільничного поліцейського, сімейного лікаря, служб, які займаються питаннями внутрішньо переміщених осіб тощо. 
Найбільшим своїм досягненням як лідерки ГСД Наталя вважає інтеграцію ромів у життя громади. Ромські жінки, які досі тримались осібно і навіть дітей до школи не пускали, почали приходити на консультації, зустрічі з дільничним поліцейським, групи жіночої підтримки. А інші мешканці громади побачили в них людей, а не лише соціальні стереотипи. Перші вузлики довіри зав’язалися на святі «Усі різні – усі рівні», після якого роми вирішили віддати своїх дітей до школи, а громада зібрала їм необхідні для цього речі.
Системні рішення й потенціал мобілізації громад
«Ми вже на півдорозі до футбольного поля й баскетбольного майданчика, – каже Лілія Войновська, лідерка ГСД Ожерельного. – Працюємо над тим, щоб висадити декоративні дерева, встановити більше лавочок, спортивні тренажери для підлітків і дорослих. Так простором зможуть користуватись і діти, і дорослі, і літні люди. Завдяки УЖФ ми зрозуміли, як побачити не лише власні потреби, а кожної і кожного в громаді. Усі важливі, усі можуть бути корисними. І тепер ми знаємо, що і як робити».
“За 10 місяців навчань, тренінгів та клопіткої роботи я із людини соціально пасивної перетворилася на жінку з активною життєвою позицією, вірою в себе”, – підсумовує Наталя Демчик. Вона продовжує застосовувати навички мобілізації громади і поза межами співпраці з УЖФ: зареєструвала проєкт спорткомплексу через громадський бюджет, вчить мешканців Інженерного голосувати, заохочувати інших і вірити в успіх спільної дії. Наталя як лідерка ГСД увійшла до робочої групи з розробки Стратегії розвитку Пологівської громади, щоб здійснювати зміни системно та за участі мешканців.
Цю історію успіху створено за фінансової підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта в межах проєкту «ВПО та приймаючі громади: розбудова толерантності через діалог». Відповідальність за зміст публікації несе Український Жіночий Фонд. Представлена інформація не завжди відображає погляди Фонду Чарльза Стюарта Мотта.
