Але це не лише віртуалізація світу, це омана, яка дуже часто коштує всім нам. І я пригадала безліч прикладів того, як ці коробки заважали нам адекватно оцінити реальну ситуацію і розстановку сил.
Все моє оточення було проти Януковича але знайшлася невидима з моєї коробки більшість, яка за нього проголосувала.
Майже те саме сталося з Гілларі Клінтон в минулому році – її оточення і оточення її прихильників були відгородженні від іншого, не згідного з ними світу і тому вони не помітили, як опонент набирає прихильників і наближає свою перемогу.
Так само ми наполегливо працюємо, просуваючи питання прав жінок та дівчаток, маємо свої невеликі, але все частіші перемоги і думаємо, що нашу філософію поділяє чи не більшість. А насправді чимала частина суспільства просто сидить в інших коробках, в яких немає ґендерної рівності, але є якісь свої дрібні важливі речі.
Я власне до чого все це веду? Нам потрібно хоча б іноді залишати цю зону комфорту. І я маю простий план.
Крок 1. Визирати зі своїх коробок.
Крок 2. Зазирати до коробок інших.
Крок 3. Я впевнена, що нам є що одне одному розказати. Я вірю, що в тих нових коробках зацікавляться правами жінок. Впевнена, що в моїй коробці знайдеться місце для чогось нового. Чогось, що допоможе нам разом робити важливі речі.
Захищати права. Спілкуватися. Взаємодіяти. Об’єднувати коробки. Або ж перетворювати їх на кімнати єдиної домівки.
Тук-тук. Є хто вдома?
Наталя Карбовська