Адвокатка Наталія Бухта, випускниця навчальної програми УЖФ для юристів та юристок у межах ініціативи, спрямованої на підтримку і посилення правозахисниць, що реалізовувалася у партнерстві з IREX Europe, доклала всіх зусиль для того, щоб донести до Європейського суду всю несправедливість та односторонність рішень національних судів, що більше двох років розглядали справу та у результаті не тільки не виселили кривдника, але й підтвердили, що його інтереси важливіші за інтереси пані Ірини та її дітей.
Ірина Левчук, підзахисна
УЖФ зібрав команду юристок, зацікавлених у захисті прав жінок, і побудував навчальну програму так, щоб вони змогли практикувати: від правильного подання скарги до її задоволення. Тому ця справа слугуватиме чудовою рольовою моделлю для подальших стратегічних справ із захисту прав жінок.
«Це – безперечно нова практика для України. Справа розглядалася Палатою суддів, а не Комітетом, так буває лише у виключних випадках, коли ЄСПЛ хоче започаткувати нову практику або звернути увагу на певну правову проблему. Від подання до ухвалення позитивного рішення минуло всього півтора року – це рекордний за швидкістю результат. Заявниця почала звертатися до українських правоохоронних органів зі скаргами про застосування домашнього насильства з 2010 року, однак її намагання захистити свої права та права своїх дітей були марними. Завдяки підтримці Українського Жіночого Фонду, тренінгам у Києві, Страсбурзі, роботі у проектах Ради Європи, дієвій менторській підтримці ми створили прецедент захисту від домашнього насильства, коли всі можливості у своїй державі були вже вичерпані. Ірина Левчук назавжди увійде в історію Європейського суду з прав людини як перша українка, яка заговорила про проблему насилля в Україні на європейському рівні. Маю надію, що рішення у справі Левчук проти України допоможе тисячам українських жінок, що зазнають щоденного насильства, не замовчувати проблему, а шукати захисту, відстоювати свої права і досягати справедливості», – пояснює адвокатка.