Дослідження метафорично називається «Невидимий батальйон», адже йдеться саме про жінок, які воюють (мобілізовані чи доброволиці), але інтереси та потреби яких доволі часто ігноруються державою. Дослідження підтвердило, що Збройні сили не надто охоче йдуть на зустріч жінкам-воїнам, втім результати дослідження можуть стати підґрунтям для реформування армії та зміни підходів, особливо беручи до уваги трансформації, які відбуваються з арміями в усьому світі.
Про це стало відомо 4 грудня 2015 року у Києві під час презентації результатів соціологічного дослідження «Невидимий батальйон»: участь жінок у військових діях в АТО».
Дослідження, яке є першим ґрунтовним соціологічним моніторингом стану жінок, що беруть участь у війні на Сході, тривало у декілька етапів. Зокрема, було взято 42 інтерв’ю у жінок-учасниць АТО із різних підрозділів, які і стали голосами «Невидимого батальону».
Серед інших, у дослідженні вивчалися такі теми, як юридичні аспекти участі жінок в АТО, побутові обставини перебування жінок в АТО, ґендерні стереотипи стосовно учасниць АТО, а також окремий розділ присвячено репрезентації жінок АТО у засобах масової інформації.
Дослідження виявило як існування стереотипів щодо жінок-військовослужбовиць серед командування та особового складу збройних сил, так і наявні юридичні колізії, побутові парадокси та безліч інших нюансів, які супроводжують жінок під час їхньої участі в АТО.
Дослідження представили авторки: координаторка проекту Марія Берлінська, керівниця Волонтерської організації «Центр підтримки аеророзвідки»; Тамара Марценюк, к.соц.н., доцентка кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія»; Анна Квіт та Ганна Гриценко, дослідниця із ґендерних питань.
Дослідження було здійснено за підтримки Українського жіночого фонду.
Результати дослідження і опитування жінок, які воюють в АТО, засвідчили, що основні проблеми, на які вказали майже всі респондентки – це проблеми їхньої можливості приймати рішення в армії. Жінки фактично не допускаються до прийняття рішень у Збройних силах. Чимало з них не є офіційно оформленими, і фактично, не мають можливості отримувати оплату за свою працю, а надалі не матимуть державних пільг, статусу учасниці бойових дій і всього, що з цього буде виходити.
Інша проблема стосується того, що деякі жінки оформлені не на ті посади, якими фактично займаються. Тобто, їх обмежують, пояснюючи, що в штатних розписах немає цих посад для жінок. Окремі питання, які не обговорюються державою – це питання побутові: брак спеціалізованого медичного обслуговування для жінок, відповідних розмірів форми і взуття, незадовільні умови проживання. Фактично інфраструктура Збройних сил України облаштована під потреби чоловіків і виключає із армії жінок з їхніми специфічними потребами.
Наталя Карбовська, Голова правління Українського жіночого фонду, висловила сподівання, що силові структури України звернуть увагу на результати дослідження, адже розуміння проблеми дає можливість найбільш ефективно вибудувати стратегію реформування. Чимало країн Європи створюють умови для жінок в абсолютно різних сферах, тому що мають брак людських ресурсів і тому, не можуть собі дозволити нехтувати частиною населення, та ще й такою значною частиною, як жінки. Тому ті жінки, які відчувають потребу стати на захист країни, заслуговують на підтримку, а не на зневагу.
Анастасія Дивинська, радниця з ґендерних питань ООН Жінки в Україні, повідомила що Рада Безпеки ООН, до складу якої Україна входитиме у якості непостійного члена з 2016 року, прийняла резолюції з питань жінок, миру та безпеки, які містять чіткі вимоги щодо просування прав жінок у сфері безпеки. Вона наголосила, що визнаючи військову роль жінок у конфлікті та факти дискримінації, з якими вони стикаються у сфері безпеки в цілому, а також у повсякденному житті під час АТО, реформування сфери безпеки вимагає особливих заходів націлених на викорінення дискримінації.
Авторки впевнені, що наслідками дослідження стануть зміни у підходах Міноборони та силових структур в цілому до статусу і потреб жінок в АТО і вірять, що трансформації армії, яка є неминущою і вже почалася, сприятиме також інтеграції жінок.