Чого прагнуть жінки у війську
Кожен шостий військовий у ЗСУ – жінка. З першого дня нападу Росії на Україну і запровадження воєнного стану танкістки, артилеристки, військові льотчиці, командирки рот і взводів, снайперки виконують складні бойові завдання. Грантерки Українського Жіночого Фонду, які тримають із ними зв’язок, з’ясували, що для збереження здоров’я і життя військовослужбовиць, для належного несення служби, жінкам бракує амуніції. Волонтерська допомога здебільшого не враховує інтереси жінок щодо розміру та крою тактичного одягу та спорядження. Службовицям бракує термобілизни, розгрузок (спеціальна жилетка для носіння різних речей в зручному доступі), тактичних рукавиць та шкарпеток.
Під час бойових дій є труднощі з постачанням: запаси вичерпані – потрібно шукати виробників, які відшивають необхідне в період війни в Україні або за кордоном; служби доставки працюють тільки в зонах умовної безпеки і в період, коли немає сигналу повітряної тривоги, не всі волонтери можуть привозити індивідуальні або невеликі замовлення в частини й розташування службовиць. Завдяки гранту УЖФ волинська жіноча громадська організація збирає найгарячіші запити жінок-військових, закуповує і передає туди, де вони потрібні – зокрема в зони бойових дій і у війська Прикордонної служби. Крім того, організація веде перемовини з відповідальними за ґендерну рівність у структурах безпеки й оборони, щоб постачання амуніції відбувалося з урахуванням потреб жінок.
Больові точки Київщини
Буча, Ірпінь, Гостомель, Ворзель – про ці містечка сьогодні знає весь світ, вони стали синонімами мародерства, тортур і вбивств мирних мешканок і мешканців київського передмістя. З 14 березня 2022 р. жіноча/феміністична громадська організація підтримує жінок із цього регіону: і тих, які евакуювались, і тих, хто залишилися. «Нині вже 51 родина отримала адресну допомогу по тисячі гривень. У черзі ще 175 заявок. Уся наша команда – з цього регіону, ми мешкаємо тут і працюємо, тому надійно перевіряємо, чи справжні ці люди і які в них потреби. З першого дня війни допомагали власними силами тим, кого знали особисто. Коли отримали грант Українського Жіночого Фонду, поширили гугл-форму для реєстрації запитів на допомогу через чати ОСББ. Кожна п’ята заявка відсіюється після перевірки. Ті, хто отримують допомогу, витрачають її на власний розсуд. Здебільшого потрібні ліки, їжа, одяг, засоби гігієни. Ті, хто пережили окупацію, втратили все. Ті, хто евакуювалися, брали з собою хіба дітей, тварин і документи. Переважно звертаються матері, поранені жінки, ті, хто опікуються людьми з інвалідністю», – розповіла координаторка підтриманого УЖФ проєкту адресної допомоги.
Ось кілька запитів, які пройшли перевірку й отримали допомогу:
Гостомельська ОТГ, с.Озера, Світлана, 45 років: «16 днів окупації, втратила житло і вимушено не працюю, потрібно годувати двох неповнолітніх дітей і стареньку маму».
М.Буча:
Олена, 42 роки: «Я виховую двох дітей, 6 і 9 років. У старшого сина ДЦП. Нам потрібна допомога, щоб купити йому лікувальне ортопедичне взуття по сезону, він досі в зимових черевиках».
Яніна, 60 років: «Кошти підуть на лікування ока, яке постраждало після зустрічі з окупантами».
Ольга, 38 років: «В ніч на 25 лютого у нашу квартиру влетіла ракета. Загинула свекров, зараз ми живемо в підвалі, одяг згорів, документи частково теж. Благаю, допоможіть».
Євгенія, 33 роки: «Маючи чотирьох неповнолітніх дітей (одна з яких на групі інвалідності) ми втратили все, що мали, квартиру, машину та засоби для існування. Ледь врятувались під обстрілами!!!»
С. Стоянка, Ольга, 40 років: «Ледве виїхали від мами з села, нічого не взявши. Менший хлопчик з інвалідністю по аутизму. Кошти витратимо на їжу та ліки дитині противосудомні».
Чернігівщина у вогні
Чернігів на 70% знищений, без електропостачання, у блокаді, з замінованими околицями. Жіноча організація – грантер УЖФ формує та доставляє гуманітарні вантажі навіть в окуповані населені пункти. Велика партія найнеобхіднішого прямує до людей, які знайшли притулок у Куликівській громаді, за 40 км від Чернігова. «До війни там мешкало 8 тисяч осіб, зараз – 21 тисяча. Місцеві мешканці розселили новоприбулих по своїх домівках. Але вони вже не справляються. Людям потрібно все: від харчування до постільної білизни. Ми тримаємо контакт із місцевою жіночою громадською організацією. Вона співпрацює з селищною радою, збирає інформацію про потреби, справедливо розподілить те, що ми передамо», – розповідає координаторка підтриманого УЖФ проєкту. Днями працівниці й волонтерки організації-грантера УЖФ везли вантажі та людей із зони бойових дій. П’ять автомобілів потрапили під обстріл. В одному з них була мама в двома дітьми. «Їх врятували. На дисках виїхали з пекла, далі передали в інше авто. Вони бачили, як людям вуха відрізають, виривають волосся, з БТРів розстрілюють жінок і дітей, ґвалтують. Але вони врятувалися. На відміну від іншої родини, яка домовилася з окупантами, щоб їх випустили. А ті показали дорогу – на мінне поле. Сім’я підірвалася. Інша родина рятувалася на машині. У них дві було, другу обміняли на 20 л бензину. А потім міст підірвали. Ми знали водний шлях по Десні, вивозили людей човнами. Але окупанти дізналися – знищили вантаж і людей теж».
«Ми навіть воду питну возимо під обстрілами. Та скільки її довезеш? Місцеві кип’ятять річкову з Десни й дощівку. У Чернігові багато дітей народилися передчасно. А лікарні без електрики. У дворах вирили ями вигрібні, затягли поліетиленом «стіни» – ото і вся гігієна. Ліки складно закуповувати на гранти, аптеки зараз готівку хочуть. Ми знайшли спосіб, але лікарня навіть не могла фото ліцензії надіслати. Ми знайшли іншу, «спокійнішу» лікарню, там пауербанки були. На неї оформили, а ліки між двома лікарнями розділили».
Місто Ніжин на Чернігівщині вистояло і під окупацію не потрапило. Однак тривалий час було на межі виживання: дорога до міста постійно обстрілювалися, служби доставки не працювали, які-не-які продукти привозили тільки окремі підприємці та волонтери. В облозі опинилися 554 студентки, викладачки і співробітниці Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. «Серед них багато дівчат і жінок, які захворіли, літніх, люди з інвалідністю. Навіть коли в певний магазин щось привозять, до нього ще потрібно дійти і дочекатися можливості увійти. Я стала в чергу о пів на восьму ранку, потрапила до магазину о 15.30 – і вийшла з порожніми руками, все вже скінчилося. Ослаблена людина цього не витримає», – розповіла Юлія Кузьменко, викладачка університету і координаторка підтриманого Українським Жіночим Фондом проєкту швидкого реагування на гуманітарну катастрофу жіночої організації «МІСТО Н». Завдяки гранту організація закупила на заході України понад півтисячі продуктових наборів (крупи, тушонка, ковбаса, шоколад), знайшла спосіб доставки і розподілить між тими, хто навчається, викладає і забезпечує роботу університету.
«Я не боюсь називати своє ім’я й організацію, адже вірю в Перемогу і те, що наша громадська організація після війни повернеться до своєї мети: засвідчувати і підносити роль жінки в розвитку науки, культури, туризму в Ніжині. ГО «МІСТО Н» виникла завдяки Українському Жіночому Фонду. Активні жінки міста – учасниці Академії Жіночого Лідерства об’єднались і втілили проєкт «Інтерактивний скансен», який підтримав УЖФ. Минулого року ми почали планувати розвиток «Інтерактивного скансену» як простору здорового відпочинку й арт-терапії. Глинотерапія стала популярною в нас іще минулого року. Після війни ледь не кожна людина потребуватиме якісної реабілітації від душевних травм. Наші жінки та дівчата, яких ми зараз підтримуємо, готові над цим працювати. Я ціную швидке реагування, гнучкість і далекоглядність УЖФ у підтримці жіночого/феміністичного руху».
Хто володіє інформацією, володіє ситуацією: Sumka для Сумщини
Що робити в екстреній ситуації? Де купити їжу, ліки пальне? Куди звернутися по медичну і писхологічну допомогу? Як підтримати армію і людей в біді? Кому з волонтерів можна довіряти? З перших днів війни на Сумщині з’явилося багато груп і каналів у соцмережах, які відповідають на ці запитання. Водночас швидко знайти потрібну й перевірену інформацію складно, волонтерські групи не завжди знають одна про одну і взаємодіють. Селища і села часто ізольовані інформаційно: про їхню ситуацію не знають, і вони не мають куди звернутися. Завдяки гранту УЖФ жіноча організація Сумщини створила телеграм-бот Sumka, в якому структурувала інформацію за основними запитами воєнного часу. «Психологічна допомога, евакуація, волонтерство – ці кнопки ідентичні для всієї області. Що працює в місті – ця інформація окрема для кожного населеного пункту. Наші волонтери в десяти містах щодня особисто перевіряють і оновлюють дані, підтверджують їх у місцевих органах влади», – розповіла авторка проєкту.
Про чат-бот мешканці Сумщини дізнаються з офіційних інфоканалів своїх населених пунктів і області (громадська організація домовилася про поширення чат-боту), з мереж фейсбук та інстаграм завядки таргетованій рекламі, з волонтерських і тематичних чатів (мами, пошук ліків тощо), літнім людям у чергах до магазинів волонтери показуватимуть, як користуватися чат-ботом. Новий інфоресурс дає людям не тільки те, що вони безпосередньо шукають (здебільшого засоби виживання), а й підштовхує до того, про що, ймовірно, вони самі б не замислилися: «Поряд із даними про їжу й гігієну кожна і кожен побачать кнопку психологічної підтримки. Там є інфо, куди звертатися, і готові рішення, наприклад, аудіоказки для дітей».
